КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ КОЛЕДЖ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ ОГОЛОШУЄ НАБІР СТУДЕНТІВ на 2019-2020 навчальний рік
Культура безпеки формується з дитинства. Вручення нагород переможцям обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Охорона праці очима дітей»
Майбутнє планети у наших руках. Екологічна година
Життя єдине. Ти збережи його, людино! Інформаційна година
Таємниці успіху молодіжної роботи. Участь у заході
Мельпомена FEST. Театральний фестиваль
Опитування
Оцініть роботу сайту:
5
4
3
2
1

Архів новин
Серпень 2019 (5)
Липень 2019 (8)
Червень 2019 (26)
Травень 2019 (19)
Квітень 2019 (24)
Березень 2019 (23)
Корисні посилання
  • 06-05-2015, 16:25
  • 1181
  • 0

Чернілевська Марія Григорівна

 

Чернілевська Марія ГригорівнаНародилася Марія Григорівна  Чернілевська 20 грудня 1927 року в м. Роздоллі Львівської області. Тут пройшло все її дитинство і юнацькі роки. І саме в м. Роздоллі Марія Григорівна закінчила 10 класів. Виросла вона в багатодітній сім’ї, в якій було шестеро дітей. В ранньому віці залишилася без батька, допомагала матері виховувати своїх молодших сестер.

Після закінчення школи поїхала у місто Львів, де влаштувалась на роботу в сільськогосподарський інститут на посаду секретаря директора. А щоб отримати освіту, змушена була вдень працювати, а ввечері ходила в вечірню школу, де одержала атестат зрілості. А далі Марія Григорівна здобуває вищу освіту – навчається в Педагогічному інституті на факультеті української філології. Після закінчення інституту поїхала в м. Чернівці. Тут вона провела роки своєї юності. Не зупиняючись на досягнутому, Марія Григорівна продовжує навчання на факультеті іноземних мов, на заочній формі навчання. В інститут поступило 30 чоловік, а закінчило лише 4, серед яких була Марія Григорівна. В неї було велике натхнення   до науки.

В інституті Марія Григорівна була найкращою студенткою.

Після одруження Марія Григорівна приїхала до Кам’янця – Подільського.  Виховувало подружжя двоє діток, дочку – Оксану і сина – Ігоря.

 Приїхавши до Кам’янця – Подільського, Марія Григорівна пішла працювати в училище культури, де викладала українську мову та літературу. На той час директором був Легкобит Л. О.  В Марії Григорівни  була група режисерів, яку вона дуже любила. В групі були майже усі дівчата. «Пам’ятаю, як я зі своїми студентами поставила п’єсу  «Назар Стодоля», в якій я також брала участь. У нас не було українських костюмів і я дала дівчаткам сорочки, які вони повишивали для виступу. А ще у мене була група бібліотекарів та багато інших груп, які я буду завжди пам’ятати. Я не шкодую, що працювала в училищі, бо я жила училищем. І про нього згадується все тільки хороше. Я з задоволенням хотіла б повернутися на роботу в той дружній колектив викладачів училища, але роки не дозволяють. Весь час, майже все життя я робила те, що мені подобалось. В 55 років пішла на пенсію і зайнялась сім’єю» - згадує Марія Григорівна.

 

  • 06-05-2015, 15:40
  • 1065
  • 0

Ларкін Володимир Ілліч

 

Ларкін Володимир Ілліч

Ларкін Володимир Ілліч народився 4 грудня 1931 року в місті Часовья Донецької  області. Його батько працював шахтарем, а мати була домогосподаркою. У сім’ї, крім Володимира, було ще двоє хлопчиків – Олександр і Юлій. У 1934 році сім’я Ларіних переїжджає в Покровський район, де батько працює в Райкомі, а потім в Обласному комітеті Комуністичної Партії.

У 1941 році почалась війна. Володимиру Іллічу на той час було 11 років. Мати разом з дітьми відправляють в Караганду. Там Володимир працював в колгоспі: пас корів, а потім працював на конюшні. Вчитися не мав можливості, адже в сім’ї було ще два молодших брати, які потребували догляду, а мати не могла сама прогодувати і доглядати за ними. Тому він працював і доглядав за Олександром і Юлієм. В Караганді вони пробули до 1943 року. 1943 року переїхали в Донецьк, потім в село Дунаєвці Хмельницької області.

Володимир Ілліч поступив в Індустріальний технікум. Провчившись лише один рік, залишає його і іде в 9 клас. Але його забирають в армію. Ларкін служив на Кавказі, Кутаїсі і Батумі. В армії був старшим сержантом, збірником Грузії по кінному спорту. Їздив в Москву на першість. Там потрапив в десятку кращих. В армії прослужив 4 роки.

Після демобілізації приїхав у Кам’янець – Подільський. І через рік поступив у Педагогічний інститут на факультет фізичного виховання, спеціалізація – акробатика. В інституті був учасником силової четвірки. Вони їздили по всій Українській Республіці. В області штанги постійно займав перше місце. Закінчивши Педагогічний інститут, Володимир Ілліч іде працювати вчителем фізичного виховання у школу в селі Гуменці. Там він пропрацював 1,5 року. Пізніше працював 5 років у школі № 9, потім ще 5 років в Дитячій спортивній школі.

4 листопада 1956 року одружився з Надією Трохимівною. Навчалась Надія в Педагогічному інституті теж на фізичному вихованню. Там вони і познайомились. Після інституту вона була головою району. В 1964 році – директор Дитячої спортивної школи, а потім працювала завідуючою садком. У сім’ї народилось двоє дітей: дочка – Людмила Володимирівна і син – Андрій Володимирович.

Щирість і талант ніколи не старіють…

Творча зустріч з викладачем-ветераном коледжу

 

Щирість і талант ніколи не старіють…

В рамках студентського об'єднання «Музична вітальня» відбулася творча зустріч студентів з Гордійчук М.П., ветераном коледжу, високопрофесійним педагогом та активним популяризатором музичного мистецтва. Організатори заходу – Рудько Е.Й. та  Мартинюк О.В., викладачі циклової комісії хорових та музично-теоретичних дисциплін.

Завідуюча денним відділенням Лугачова Н.Г., студенти 318  групи, куратор Червоногородський І.І., викладачі циклової комісії та народний аматорський фольклорний ансамбль «Джерело», керівник Мечак Л.М. привітали Марію Петрівну з її 75-річним ювілеєм.  Під час зустрічі студенти познайомилися з біографією та творчим шляхом Марії Петрівни, переглянули відеопрезентацію, в якій представлені відгуки викладачів та випускників навчального закладу про її  професійну діяльність. Про цікаві факти з життя ветерана студенти дізналися також з документальних джерел,  які представлені  у музеї коледжу. 

З сердечною теплотою та ніжністю пройшла зустріч, яка надовго запам’ятається студентам нашого коледжу, адже щирість і талант ніколи не старіють.

  • 28-04-2015, 16:25
  • 1141
  • 0

Талант, освячений мудрістю і любов'ю

Гордійчук Марії Петрівні - 75

 

Талант освячений мудрістю і любов'ю

15 квітня відзначила свій 75-річний ювілей Гордійчук Марія Петрівна – викладач ветеран, мудрий наставник, палкий популяризатор музичного мистецтва, яка впродовж чверть століття керувала студентським об’єднанням «Музична вітальня».

Щиро вітаємо Марію Петрівну з ювілеєм та зичимо:

 

Хай мудрість літ не стане тягарем,

Нехай в душі не вигасне зірниця.

Хай повниться до краю день за днем

Добра і щастя золота криниця.

Нехай наснагу Вам дає земля,

Духовна пісня серце окриля.

Багато літ ще мріяти й творити

В здоров’ї і радості ще стільки ж літ прожити!

 

  • 21-04-2015, 10:03
  • 1066
  • 0

Швець Марія Дмитрівна

Викладач-ветеран

 

Біографічна довідка

Швець Марія ДмитрівнаМарія Дмитрівна Швець (Крута) народилася 1 квітня 1939 року на старосинявщині в родині селян. Батько грав гарно на трубі і був керівником духового оркестру. Мати мала гарний голос. З дитячих років скільки себе пам'ятає Марія, співала в школі, в саду, в полі і отримувала від цього велике задоволення.

 

Жоден шкільний конкурс не обходився без Марії, завойовувала завжди грамоти, подарунки, перші-другі премії на оглядах художньої самодіяльності.

 

Після закінчення десятирічки вступила до Кам'янець-Подільського культосвітнього училища у 1960 році. Після закінчення училища в 1964 р. була направлена на роботу в Кам’янець-Подільський районний Будинок культури художнім керівником. Одночасно - керівник чотириголосого хору у сільськогосподарському технікумі.

 

В 1968 р. Марія Дмитрівна розпочала роботу керівника вокального ансамблю в міському Будинку культури.

  • 10-10-2014, 14:45
  • 1323
  • 0

Олексій Грек: грані життя і таланту

до 75-річчя від дня народження та 50-річчя творчої діяльності

 

  50 років творчої діяльності

Назустріч ювілею

 

Назустріч ювілею Назустріч ювілею

Для спеціальності «Бібліотечна справа» рік ювілейний - 70-річчя з дня заснування спеціальності. До цієї дати приурочені зустрічі випускників, ветеранів бібліотечної справи. У червні за чашкою чаю у кабінеті «Бібліотечне краєзнавство» відбулася зустріч з ветеранами бібліотечної справи Діною Іванівною Білявською, Людмилою Володимирівною Озарчук та Трубіцькою Катериною Степанівною, які знаходяться на заслуженому відпочинку. Ветерани поділилися своїми спогадами про становлення бібліотечної справи, про тяжкі післявоєнні роки (Діна Іванівна і Людмила Володимирівна мають статус «Дитина війни») та роки роботи в коледжі.

  • 17-05-2013, 10:42
  • 2257
  • 0

Вітаємо з 70-річним ювілеєм!

Лис Ніну Петрівну, голову Ради ветеранів коледжу

 

 Вітаємо з 70-річним ювілеєм! Лис Ніну Петрівну

17 травня 2013 р. виповнилося 70 років  від дня народження Лис Ніні Петрівні, голові Ради ветеранів Кам`янець-Подільського коледжу культури і мистецтв.

Ніна Петрівна – висококваліфікований викладач, талановитий музикант, щира  і добра людина, підготувала цілу плеяду фахівців культурно-мистецької галузі, які з вдячністю згадують її професіоналізм, доброзичливість та прекрасні людські якості.

Від щирого серця вітаємо з ювілеєм, бажаємо міцного здоров’я, довголіття, успіхів, родинного щастя і добробуту. Нехай і надалі біжить дорога Вашого життя туди, де квітують радість і щастя,  любов від дітей та онуків, усі людські блага.

  • 06-02-2013, 10:25
  • 1202
  • 0

Зустріч ветеранів


   Зустріч ветеранів 

6 лютого в музеї коледжу відбулося засідання Ради ветеранів, в якому взяли участь: Лис Ніна Петрівна, голова ради та учасники – Кутішевська Ганна Семенівна, Гордійчук Марія Петрівна, Філонов Владлен Олександрович, Тараненко Поліна Андріївна, Мозгіна Валентина Михайлівна.

Ветерани обговорили план роботи Ради, поспілкувалися з дирекцією, головою профспілкового комітету та познайомилися з експозиціями музею.

В книзі відгуків вони залишили зворушливі записи:

      «Не тим дорогий час, що довгий, а тим, що короткий. Дякую всім, що запросили на зустріч ветеранів. Приємно було зустрітися з тими, що були подругами всі 35 років, які я пропрацювала в училищі. Шкода, що вже ветеран, що пенсіонер, бо ще душа молода, думки свіжі. Але…. Але кожній зустрічі рада».