Конкурс "Великодній дивограй"
Конкурс "Рукотворні барвоцвіти"
Кам'янець-Подільському коледжу культури і мистецтв - 90 років
Крізь віки… Участь у заході
Андріївські вечорниці. Театралізоване дійство
Меню навігації
Опитування
Оцініть роботу сайту:
5
4
3
2
1

Архів новин
Травень 2022 (7)
Квітень 2022 (8)
Лютий 2022 (8)
Січень 2022 (13)
Грудень 2021 (29)
Листопад 2021 (17)
Корисні посилання
КПККіМ » Новини » В серці маю те, що не вмирає…

В серці маю те, що не вмирає…

В серці маю те, що не вмирає…

Літературна година

 

25 лютого  в  бібліотеці коледжу  проведено літературну годину «В серці маю те, що не вмирає…», присвячену  145-річчю від дня народження Лесі  Українки.

Леся Українка (1871-1913 рр.) – найславніша українська поетеса, послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя. Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною».

Студенти з цікавістю прослухали  розповідь бібліотекарів про  життєвий та  творчий  шлях великої  українки, переглянули   документальний  фільм «Леся  Українка: цікаві  факти про  письменницю» та ознайомились з тематичною поличкою « Безсмертна  донька мудрого  народу». 

Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Видатні поети ніколи не полишають нас. З’єднавши своє життя з мріями та стражданнями людей, із їхнім пориванням до волі й щастя, вони крокують великою землею безсмертя. Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної  українки.

 

В серці маю те, що не вмирає… В серці маю те, що не вмирає… В серці маю те, що не вмирає… В серці маю те, що не вмирає… В серці маю те, що не вмирає…